Dan (flakelviv) wrote,
Dan
flakelviv

Трохи про Ісландію

Якщо небо в Ісландії не закрите суцільним сірим полотном, з якого валить дощ, то око завжди може легко розрізнити декілька об'ємних шарів хмар, які рухаються з різною швидкістю. Не знаю, чи це особливість всієї Півночі, чи лиш цього острова. Видовище - неймовірне саме по собі. А якщо хмари знизу підсвічує червоно-оранжеве призахідне сонце (а вліті воно там тільки тим цілу ніч і займається), то ісландське небо перетворюється на казку.



У небі над Рейк'явіком з вікна літака можна було побачити таке (можливо, це звична штука для людей, які часто літають, але ми побачили такі хмари вперше):

(Відео - u_ray)

Я думаю, що дуже важлива ознака цивілізованості країни - це можливість не перейматися безпекою свого майна.
Здається, в Ісландії про те, що десь у світі хтось у когось може щось вкрасти, ніхто не знає. Особливо це відчувається у малесеньких містечках. Наприклад, у локальних басейнах немає ніяких шафок для одягу, відвідувачі просто залишають його (разом зі всіма речами, в т.ч. гаманцями) на вішаках, де він і висить собі спокійно. В супермаркетах нема ніяких турнікетів з дебільними знаками "тут лише вхід, а там лише вихід". Набрати цілі кишені всякого добра в сувенірних магазинчиках і просто піти собі - це як раз плюнути.
Стандартна фішка в ісландських кафе - супи дня з необмеженою добавкою і будь-якою кількістю хліба зі смачним соленим маслом. Зайве говорити, що ніхто не дивиться, скільки людей той суп їдять. Все побудоване на чесності та совісності.



Звичне видовище - це велика мама-вівця з двома дітьми по боках, які стоять коло дороги і уважно на тебе дивляться, а коли машина наближається, то повертаються і починають до всцикання смішно втікати подалі від траси, дриґаючи великими сраками.
Взагалі, вівцю без двох дітей зустріти важко, хіба барани трапляються.
Ісландці випускають своїх овець на волю на ціле літо, барашки пасуться собі і взагалі живуть-поживають у власне задоволення аж поки вівчарки через кілька місяців не заженуть їх назад на ферми - зимувати.



На західних фйордах - дуже малозаселеному півострові на північному заході Ісландії - ми зустріли закинуту оселедцеву фабрику і коло неї старий заіржавілий корабель. Фабрику закрили ще в 1950 році, і з того часу до неї почали звозити всяку стару техніку. Окрім корабля, там можна зустріти пожежну машину, кілька човнів, всякі механічні прилади незрозумілого призначення. Такий-собі дух закинутого стімпанку.
Їдеш так багато десятків кілометрів ґрунтовою дорогою по вузькому карнизу. Зліва - стіна покритих водоспадами скель, справа - льодове Гренландське море. Зустрічаєш хіба чайок і вівечок. І раптом доїжджаєш до пожежної машини коло корабля. А кругом ті самі хмари, в дванадцятій ночі підсвічені сонцем. Мозок такий: "Ладно, чувак, мабуть, скоро треба прокидатися".



Десь посередині нічого зустрівся туалет з інструкцією: "Ось вам пачка тирси. Тирса не проста, а чарівна: ви робите свою справу, всі неприродні відходи викидаєте у спеціальний смітник, а природні засипаєте цією самою тирсою. Вона знешкодить запах і все буде зашибісь".
Трапляються платні туалети. Їхня платність полягає в тому, що коло входу стоїть дерев'яна скринька з надписом "Цей туалет платний. Коштує стільки-то. Закиньте гроші в скриньку і майте на увазі, що це дуже важливо для підтримки цього туалету і його чистоти".
Загалом, туалет з каналізацією, водою та рідким милом десь посеред поля, коли до найближчого поселення кілька десятків кілометрів, - доволі звична річ.



Стосовно води: вона безкоштовна по всій Ісландії - як питна, так і технічна (хоча не факт, що вони чимось відрізняються: нам радили заправляти бак питної води з будь-якого крану). Наскільки я зрозумів, такого поняття як "купити воду" в Ісландії нема. Перше, що відбувається в будь-якому кафе після замовлення - це приходить офіціант з безкоштовною водою і наливає всім у склянки.
Дуже зручні безкоштовні автомийки, на яких є кілька шлангів зі сильним напором води і щіткою. За 5 хвилин маєш чисту машину.
Загалом, в Ісландії ми придумали запустити вдома два бізнес-проекти: портативні одноразові грилі з вугіллям, які розпалюєш одним сірником і готуєш собі вечерю, і такі-от автомийки - зробити кілька шлангів зі щітками і брати по 20 грн. за користування. Грилі я зустрів в Україні в першому ж супермаркеті - не інакше, як хтось раніше в Ісландії побував. А ідею про мийки дарую будь-кому, хто шарить в бізнесі.



Якщо довго подорожувати по Ісландії, то відчувається сильна девальвація кайфу від Природи. Вилізли ми якось ближче до кінця подорожі на якийсь кратер, а там - ну, кратер як кратер. Чорна гора, посередині чорна дірка. Побачили би таке на початку - годину би втикали і офігівали. А так, після десятків водоспадів, каньйонів, фйордів і інших чудес, дивишся - і такий: "О, а чому там посередині нема нічого цікавого? Чому там нема природним чином утвореної жовто-фіолетової лагуни у вигляді цицьки, а стіни гори не є дзеркальними і не відбивають світло веселкою? Ее, нецікаво".



Зустріли пташку з поламаним крилом, яка стрибала коло своїх пташенят. А потім виявилося, що вона такою хитрістю відвертає увагу всяких хижаків від своїх дітей: лисиці кидаються на неї, бо поранена жертва - легка здобич. Пташка легко втікає, а пташенята теж за той час встигають змитися.



Здавалося б, що суші, як і будь-що, пов'язане з рибою, в Ісландії мали би бути крутєйшими. Виявилися - гіршими від тих, що в нас продають в супермаркетах. Дивно. Хоча - на фіга ісландцям ці псевдояпонські штуки, вони і без них окей.
Таранька в них теж дуже дивна. Здається, вони до неї не додають солі взагалі, що для нас було розривом шаблону. Плюс вона якась... Пухкіша, чи що. Спочатку здається несмачною, але з часом починає смакувати і до прекрасного ісландського пива іде чудово.



Потрапити в Ісландії з літа в зиму за один день - як два пальці обпісяти. Прокидаєшся - за вікном сонце і 15 градусів (спека!), а ввечері ти десь посеред гір трясешся від холоду і дивишся на сніг з дощем, що валить з неба в середині червня.
Природні чудеса в Ісландії творяться прямо зараз. Наприклад, льодова лагуна Йокульсарлон виникла кілька десятків років тому, коли льодовик внаслідок потепління почав танути і від нього почали відвалюватися куски льоду.



Всі трушні ісландські мужики виглядають саме так, як уява українця малює собі трушного північного нащадка вікінгів.
А жінки дуже до них схожі.



Оцю штуку довгий час вважали фундаментом старовинної церкви - поки вчені не виявили, що вона природного походження:


Посеред сірої пустелі можна зустріти пам'ятник змитому колись повінню мостові:

(Фото - A.R.G.)

А в місті - обмежувач руху у вигляді рожевого велосипеда:


У національному парку Тінгведлір зустрів сіру полярну лисичку, яка несла в зубах велику качку. Замість того, щоб тихенько хапатися за фотоапарат, почав кричати, щоб всі бігли дивитися, лисичка мене побачила, кинула качку і втекла. З качки лишилося лише пір'я і кістки, не знаю, що там ще збиралися їсти.




Дещо про організацію такої мандрівки.

Ісландські візи українцям видає посольство Норвегії. Отримати візу без бронювання житла дуже просто: потрібно подати запланований маршрут, розписаний за днями. Само собою, треба додати документи про роботу, платоспроможність і тд.
Ісландія - в Шенгені, тому підійде і будь-яка інша шенгенська віза.

Їхати найкраще в кінці червня - на початку липня. В цей час в Ісландії білі ночі та найтепліша погода. А саме погода - найбільший ворог мандрівки по острову. Якщо не брати до уваги ціни.

Найдешевше летіти в Рейк'явік одними з ісландських авіаліній: http://www.icelandair.com/ або http://www.icelandexpress.com/. Ми летіли з Варшави.

А по самій Ісландії я би радив подорожувати лише в домі на колесах. Ми трохи хвилювалися, чи не виникне з ним ніяких проблем, але все вийшло чудово. Замовляли тут: http://geysir.is/.
Переваги такої штуки очевидні:
- ти забуваєш про те, що потрібно резервувати якісь готелі, хостели чи кемпінги, твій транспорт є одночасно твоїм домом;
- не потрібно кожен день розкладати і потім знову складати багаж;
- ночувати можна в будь-якому місці, де сподобалося. Треба лише запаркуватися так, щоб з вікна був гарний краєвид;
- якщо замовляти готелі, то в тебе є графік і ти прив'язаний до часу. З моторхоумом таких проблем нема;
- ймовірно, все-таки можна знайти таку машину і такі готелі-мотелі, що разом вони вийдуть дешевшими від дому на колесах. Але це буде дуже незначна різниця.
Я зняв екскурсію по нашій машині, зацініть, який кайф:


На жаль, Ісландія - дуже дорога країна. Той самий суп з хлібом коштує десь 70 грн., пиво - так само. Вечеря в кафе/ресторані - від 150 до 400 грн.
Але можна добряче економити, закуповуючись в супермаркетах і готуючи собі самому. Це ще одна перевага моторхоума: в ньому є все що треба для куховарства.

Стандартний маршрут Ісландією - це мандрівка першою дорогою навколо острова з відгалуженнями до всяких цікавих місць. Дуже зручно просто кожен день ввечері відкривати путівник "Lonely Planet" і планувати собі приблизно, що подивитися завтра.
Для такого кола, якщо погода не зіпсує планів, достатньо двох тижнів.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 30 comments